Аналіз героїко-романтичної повісті «За сестрою» А. Чайковського
Тема: вражаюча розповідь про те, як п’ятнадцятирічний Павлусь, зумівши подолати усі перешкоди, врятував свою сестру Ганнусю з поневолення після підступного нападу татар на рідне село.
Основна думка:
• уславлення мужності та звитяги козаків («справді лицарський народ ті козаки»);
• захоплення лицарськими рисами Павлуся («славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!»);
• засудження хитрості, підступності та жорстокості татар і українців-зрадників («ах, ви, чортові сини! Колись я з вами ще стрінуся», «ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара»).
Проблемні питання: добро і зло, батьки і діти, вірність і зрада, чесність та підлість, доброта і жорстокість, віра та зневіра, життя і смерть.
Рід літератури: епос.
Жанр: героїко-романтична повість.
Рік написання: 1907
Композиція твору.
Експозиція: розповідь про історію села Спасівка та козацьку родину Судаків.
Зав’язка: напад на село татар.
Розвиток дії: від рук ворогів загинули дід Андрій та матір Параска, а сестра Ганнуся та батько Степан стали татарськими бранцями, порятунок Павлуся та його зустріч з козаками та братом Петром, козаки нападають на татарський кіш і рятують частину спасівчан, Семен Непорадний арканить татарського ватажка Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, зустріч батька зі синами, Павлусь відправляється на пошуки сестри, харциз Карий (Карим) продає хлопця татарам-крамарям, татарин-крамар Сулейман дарує хлопця слугою своєму синові Мустафі, який не злюбив вірного своїй вірі та непокірного Павлуся, хлопця чекає суворе покарання за невдалу втечу, щаслива поява мурзи рятує хлопця, він має план порятунку сестри.
Кульмінація: очікування приїзду сестри та щаслива зустріч.
Розв'язка: Девлет-Гірей знаходить Ганнусю, повертається з послами його син Мустафа-ага, Павлусь просить волю для невільника-друга Остапа Швидкого, Девлет-Гірей дотримує обіцянки, довгоочікувана воля.
Рідня Судаків:
• 70 літній дід Андрій, загинув, захищаючи родину від татар, під час їхнього нападу на село;
• Степан – син діда Андрія;
• Палажка – дружина Степана, загинула, захищаючи дітей від татар, під час їхнього нападу на село;
• Петро – старший син Степана та Палажки, пішов на Запоріжжя;
• п’ятнадцятилітній Павло – молодший син Степана та Палажки;
• тринадцятирічна Ганна – дочка Степана та Палажки.
Персонажі.
Головний персонаж: Павлусь.
Другорядні персонажі: дід Андрій, батько Степан, мати Палажка, старший брат Петро, сестра Ганнуся, козаки Семен Непорадний, старий козак дід Панас, козацький сотник Андрій Недоля, козацький ватажок Остап Тріска, татарський невільник Остап Швидкий, харциз Карим, татарин Гусейн, татарський купець Сулейман-ефенді, син його Мустафа-ефенді, служник Ібрагім, старшина над конюхами Муйо, син татарського хана Мустафа-ага та його батько татарський хан Девлет-Гірей Ібрагім та інші.
Цитатна характеристика головного персонажа Павлуся.
Козацький нащадок
|
«Жив славний козацький рід Судаків»
|
Мрійливий, вміє фантазувати
|
«Снилися відтак бої з татарвою, широкий степ, і він мріяв усе про те, коли то й він підросте та стане славним козаком»
|
Вміє слухати
|
«Діти слухали залюбки оповідань дідуся»
|
Завзятий
|
«Вироблялася в Павлуся завзята козацька вдача»
|
Бешкетник
|
«В такім молодечім пориві робив він не одне таке, за що хотіли його батьки покарати»
|
Люблячий брат, сердечний
|
«З цього завелась між дітьми така любов, що одне без одного жити не могло і, здасться, не було нічого такого, чого б не зробив Павлусь для Ганнусі»
|
Готовий дати відсіч кривднику, запальний
|
«Не зачіпай Гані, - говорив Павлусь, - ніхто не сміє її торкнути, а то поб'ю...».
«Павлусів противник був старший і дужчий»
|
Ділиться своїми навиками, доброзичливий
|
«Він її вчив потай діда тих усіх штук, яких навчився від дідуся, бо дідусь усе говорив, що це не жіноче, а козацьке діло»
|
Виріс у батьківській турботі
|
«Павлусеві приходило на гадку забрати Ганю, скочити в город та сховатися в бур'ян. Та йому здавалося, що за плечима тата й діда безпечніше».
|
Не виказує свого страху
|
«Дрижачи із страху, він голубив і заспокоював сестру»
|
Хоробрий, самовідданий
|
«У розпуці схопив татарина зубами за руку і вкусив так, що татарин аж засичав з болю».
«Павлусь втратив пам'ять і впав на землю»
|
Кмітливий, розторопний
|
«Тепер вже нікому його боронити, і він поліз поза хату і сховався в бур'яни».
«Цю хвилину використав Павлусь. Він виліз із куща, підв'язав уздечку, заспокоїв коня, закинув поводи на шию і видряпався на сідло».
«Моя казка про знахаря була добра».
«Тепер признаюся, що я збрехав. То я все бачив, а навмисне сказав на сестру, щоб ти її казав шукати»
|
Переляканий від побаченого
|
«Павлусь дивився на все наляканими очима»
|
Емоційний, вразливий
|
«Йому здавалося, що це якийсь страшний сон, з якого не може прокинутися».
«Його наче прикув хто до того пекельного образу, який бачив».
«В його уяві татарва була такою силою, що її ніхто не переможе»
|
Не зважає на біль, поранений ворожою стрілою
|
«Кропива парила йому руки й лице, але він на те не зважав».
«З-за плеча звисала стріла, що зачепилась залізцем за жупан».
«З плечей текла йому кров»
|
Вправно тримається на коні
|
«Серед такої шаленої їзди міг він легко злетіти з коня, мов перце. Тому схилився і держався обіруч його гриви»
|
Згорьований, зажурений
|
«Батька й сестру в ясир взяли, дідуся й маму вбили на моїх очах...».
«Павлусь розплакався».
|
Співчутливий
|
«Хіба ж, тату, так її нещасну залишимо без помочі?»
|
Наївний, ризикований, не втрачає надію
|
«Ось ми три їдьмо в Крим, то її освободимо».
«Завзяте хлоп'я поїхало шукати сестри, а звідти напевно не вернеться, пропаде».
«Він почував у душі певність, що сестру знайде й визволить».
«Дорогу я знаю добре і з коня не впаду»
|
Уміє орієнтуватися по зорях
|
«0сь це великий віз, - повторяв собі Павлусь, - а ця зоря над нами показує північ. Ну, напроти неї мусить бути південь»
|
Спостережливий
|
«Під час дороги Павлусь пильно придивлявся, куди їхали. Старався запам'ятати кожну річку, кожний брід і все те, по чому цю дорогу можна б пізнати»
|
Тямущий
|
«Вчився запопадливо татарської мови, …був понятливий».
«За той час Павлусь підучився татарської мови настільки, що розумів, коли до нього говорили, і знав дещо відповісти».
|
Цілеспрямований
|
«Заховав собі на дні душі, що він їде в Крим, щоб рятувати сестру з полону. Коли б не те, він вже давно втік би, не надумуючись, бо мав до цього багато нагоди».
|
Перші враження на чужині
|
«Чужина аж била в вічі. Павлусеві тепер стало лячно. Поки ще бачив степ, йому здавалося, що він дома. Тепер ні сліду по Україні. Його звичайна відвага кудись пропала; йому стало моторошно»
|
Сподівається на краще
|
«Може воно так ліпше», подумав Павлусь, «що я між татар попався. Вони мене завезуть у Крим, то може й сестру легше знайду».
|
Терпеливий
|
«На долині в челядній вибили Павлуся так, що аж кров текла із спини».
«Хлопцеві текли сльози з очей, але закусив губи до крови і не видав ні одного стону»
|
Твердий у своїй вірі, вчинках
|
«Павлусь плюнув би татаринові в очі за таку зневагу християнської віри».
«Я не хочу, я ще не прийняв вашої віри...»
«Ні, не прийму і моєї християнської не покину»
|
Незламний, непокірний, нелицемірний
|
«Хоч і дуже боліла спина, та він дививсь на татар згорда».
|
Волелюбний
|
«Приготовлявся до втечі, помалу і з розмислом»
|
Зазнає поневірянь, починає втрачати надію
|
«Цього зухвалого джавра випарити і до конюхів дати!».
«Назначив таку кару: сто нагаїв дротяних на спину, а коли від цього не здохне, так продати його першому стрічному татаринові.. .і перемінив свій засуд на двадцять дротянок і продати».
«Коли виїхали в степ, він важко задумався над тим, що довідався від земляка. Він втратив надію на те, щоб визволити сестру».
«А бідної Ганнусі, мабуть, таки не відшукаю, пасучи табуни або послугуючи татаринові у дворищі»
|
Зростає ненависть до гнобителів | «Або втечу і вернусь сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. Довше в такім жити не можу..» |
Працьовитий, старанний
|
«Не було йому спочинку від світу до ночі».
«Та Павлусь робив своє діло, слухаючи у всім Муя».
«Тепер післав його Муйо пасти табун».
|
Передбачливий, далекоглядний, догадливий
|
«Павлусь усе думав про те, чого йому в дорозі буде треба, і зараз для себе ховав».
«Я бачив на вічі Мустафу-агу в бою, але що відтак з ним сталося, це знає моя сестра Ганна Судаківна»
|
Добрий
|
«Добре в тебе серце, мій хлопче»
|
Товариський, вірний слову, справедливий
|
«Він завивав мені рани, як мене били нагаями. Я поклявся віддячитись йому. Хочу йому свободу випросити»
|
Щасливий, милосердний
|
«Він забув про всі злидні, про всю злість до татар. Простив їм усе відразу...»
|
Цитатна характеристика діда Андрія.
Бувалий козак, досвідчений
|
«Не було між ними одного, який не бував би на Січі між низовим товариством».
«Не в такій небезпеці бував, та не лякався…»
|
Цікавий оповідач
|
«Розповідав … про Запоріжжя, про козаків, їх звичаї та про походи й пригоди із свого життя».
«Діти слухали залюбки оповідань дідуся».
|
Допомагає рідним, працьовитий, добрий, хазяйновитий
|
«Дід Андрій пильнував пасіки, наглядав хати й дітей»
|
Турботливий
|
«Та йому здавалося, що за плечима тата й діда безпечніше».
|
Навчав внуків козацького ремесла, ділиться досвідом, завзятий
|
«Вчив … їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею»
|
Справедливий
|
«Воно гарно, що ти за сестрою так обстоюєш, та бач, він це невмисно, а випадком...»
|
Стривожений
|
«Серед молитви почував якийсь внутрішній неспокій, наче б чогось тривожився».
|
Небайдужий
|
«Він пішов поглянути, чи вартовий біля воріт не спить»
|
Догадливий, рішучий
|
«Степане! Зброю бери! В селі татари!»
|
Безстрашний, хоробрий, дає відсіч ворогові
|
«Дід Андрій із Степаном стали зі списами в руках, … перед ним лежало вже декілька татарських трупів...».
|
Загинув, захищаючи родину, вірний обов’язку
|
«. Дід Андрій нахилився розмотати сина, та в тій хвилині татарська шабля розчерепила йому голову... »
|
Цитатна характеристика батька Степана
Працьовитий, хазяйновитий
|
«Поки діти були молодші, цілим господарством клопоталися Степан із жінкою»
|
Турботливий
|
«Та йому здавалося, що за плечима тата й діда безпечніше».
|
Відважний, захищає родину від ворога
|
«Дід Андрій із Степаном стали зі списами в руках перед хатою, яка ще не зайнялася»
|
Полонений ворогами
|
«Впав татарський аркан на голову Степана і повалив його на землю».
«Татари позлазили з коней і зв'язали Степана».
|
Кмітливий, удачливий
|
«Степан обернувся боком, відтак горі спиною і, ніби то жуючи паляницю, почав зубами розмотувати мотуза. На його радість вузол попускав щораз більше»
|
Товариський
|
«Не рухаючися з землі, він вийняв обережно з кишені ножа і найближчому товаришеві розрізав мотуза».
|
Песимістичний, не має надії на повернення дочки
|
«Так мусить бути, коли не можна, інакше».
«Спасівчани … рішили … вертатися вранці додому. Степан випросив у сотника, щоб пустив і Петра»
|
Цитатна характеристика матері Палажки
Працьовита, дбайлива, енергійна, моторна
|
«Поки діти були молодші, цілим господарством клопоталися Степан із жінкою»
|
Любляча, турботлива, захисниця
|
«Відтак скочила перед дитину і, закриваючи її своїм тілом, рубала сокирою на всі боки»
|
Безстрашна, емоційна
|
«В одній спідниці, простоволоса, виглядала страшно».
|
Ненависна до ворогів
|
«Очі набігли кров'ю з лютости й розпуки»
|
Відчайдушна, відважна, рішуча
|
«Заки татарин успів зв'язати Ганю, Палажка кинулась, мов ранена левиця, й розрубала йому голову».
«Тоді Палажка стала оборонятися кулаками, мов довбнями, і зубами».
|
Здатність бути сильною
|
«Не могли її перемогти, …мов несамовита, кусала й била кулаками та розкидала татар, мов околоти»
|
Готова до самопожертви
|
«Тепер стала на порозі Палажка».
«Кров жбухнула далеко, Палажка застогнала й повалилася мертва...»
|
Цитатна характеристика сестри Ганни.
Любить та хвилюється за брата
|
«Ганна просила за нього, так уже просила, так плакала, поки не випросила вибачення»
|
Допомагає братові
|
«Бігла в тернину…, де Павлусь ховався, і звіщала йому добру новину. Верталися разом додому веселі й щасливі...»
|
Любляча сестра
|
«Павлусь і Ганна дуже любилися».
|
Благородна, великодушна
|
«Козир-дівка! Тебе лише в посли слати...»
|
Спритна
|
«Ганя кинулась прожогом у хату»
|
Втомлена, терпелива
|
«Утома, братку. В тій буді так душно, що нічим дихати».
«Били мене, їсти не давали»
|
Зневірена
|
«Та я не надіялась тебе або кого-небудь побачити... Звідкіля ти взявся тут?»
|
Уміє їздити на коні
|
«Невже ж то ця дівчина так на коні сидить? Справді лицарський народ ті козаки»
|
Цитатна характеристика старшого брата Петра.
Козак, козацького роду
|
«Петра тоді вже не було дома. Пішов на Запоріжжя».
«Славний козацький рід Судаків»
|
Тужить за родиною, яку мусив покинути
|
«Е, не питай! Я ж і сам із Спасівки... там батька-матір залишив...»
|
Веселої вдачі
|
«В нього така вдача, що й в могилі танцюватиме»
|
Сміливий, відважний
|
«А з ворогом теж любить потанцювати, бравий козак».
«Петро був відважний козак і не жалів себе...»
|
Дотепний, гострий на язик
|
«Ану, Петре! скажи що не будь... Твій язик не любить дармувати...».
«Воно щось у тім є, коли Петро таке загадав. То дуже хитра голова...»
|
Радісний від зустрічі
|
«Братіку мій рідний, - заговорив Петро і кинувся хлопця обіймати: - Ти й не пізнав мене, я ж Петро...».
«Скажи, Павлусю, чи живі батько-мати, сестра Ганя вже мабуть велика буде... та й виріс ти не абияк... А що дідусь Андрій?»
|
Чутливий
|
«Петрові показалася сльоза в очах, він її обтер, щоб ніхто не бачив... та перехрестився...»
|
Хвилюється за брата, турботливий
|
«Ти, братчику, вважай, щоб де в купу не попав. Держися сотника, або діда Панаса. Держи добре коня... Пожди, я тобі стремена до ноги приладжу».
«Тепер йому стало ніяково, як погадав, що його можуть вбити, а тоді Павлусь лишиться круглим сиротою»
|
Вірний козацькому обов’язку, загальні інтереси вище особистих
|
«Хлопцеві саме тепер треба опіки, а йому честь козацька не дозволяє лишитись позаду та й пильнувати брата»
|
Втратив надію побачити сестру
|
«Там усі три пропадемо, і нас розлучать, та й її не видобудемо. Пропало!...»
|
Цитатна характеристика козака Семена Непорадного.
Козацька вдача
|
«Козак літ тридцяти»
|
Зовнішність
|
«Кремезний … Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замащена, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди. Миючись, засукав рукави вгору поза лікті і показав жилясті руки, закінчені п'ястуками, мов довбеньки».
«Почав умивати водою свою бриту голову. Відтак вийняв із-за пояса малий гребінчик і кусок дзеркальця та став причісувати свій чорний довгий оселедець та й закручувати його за вухо. Так само розчесав вуси і зложив їх складно по-запорозьки вниз»
|
Сильний, дужий
|
«Непорадний уходив на Січі за неабиякого силача».
«Згинав залізні штаби, а коня підносив, мов барана».
«Ще хвилина, і Непорадний заціпив з усієї сили татарина кулаком меживіч»
|
Побожний
|
«Відмовляючи голосно молитву, пішов до річки вмитися»
|
Спритний
|
«В одну мить став на ноги й почав розглядатися».
«Козак уже стояв на ногах».
«Непорадний підбіг до свого леговища, вхопив рушницю і став на могилі»
|
Походження прізвиська
|
«А мимо його лицарської справности його прозвали на Січі Непорадним за те, що в якійсь зустрічі не вмів собі з татарином дати ради, аж товариші його визволили»
|
Розторопний
|
«Найбільше чванився козак тим, коли на ділі показував, що він не є такий, яким його при перший нагоді прозвали»
|
Товариський, хазяйновитий
|
«0т, заки заварю кашу, то й товариші прийдуть»
|
Уміє надати першу допомогу, небайдужий
|
«Непорадний приніс води, роздягнув хлопця із свитини й сорочки та й почав промивати рану. Нарвав відтак листків, приклав, віддер кусок свого пояса й обв'язав цупко»
|
Цікавий
|
«Непорадний догадувався, що бідне хлоп'я втекло від татарів та цікавий був дечого від нього довідатись».
«Багато було поганців?»
|
Турботливий, співчутливий, уважний
|
«Тихше, братіки, тихше! Дитину мені розбудите... Вирвався з татарської петлі. Бідне змучене, аж жаль дивитися».
«Та я прошу вас, товариші, не дуже вигукуйте, щоб хлопця не розбудити», - говорив вже сердито Непорадний.
|
Витривалий
|
«Один Непорадний лишився на сторожі»
|
Обережний
|
«Непорадний скрився в траву, аби його не видко було, й пильно зорив за татарином».
|
Спостережливий
|
«Непорадний, звернений головою в сторону Спасівки, завважив незадовго, як захвилювала трава, а далі побачив татарина на коні».
«Криючись поза могилу, він стежив, що татарин робитиме»
|
Кмітливий
|
«"Чи то штука на таку віддаль татарина вбити та й товаришів розбудити? Я його живого піймаю"»
|
Вправний та влучний у володінні арканом
|
«Непорадний був мистець орудувати арканом». «Ніхто з товаришів не запам'ятав, щоб Непорадний не втрапив».
«В Непорадного бігали руки, як у ткача. Він великими куснями стягав аркан до себе, а відтак, сіпнув з усієї сили, й татарин упав горілиць на землю...»
|
Цитатна характеристика старого козака діда Панаса.
Зовнішній вигляд
|
«Він голив чисто лоб й бороду та заплітав по-молодецьки свого сивого чуба. А довгий на аршин вус двома мітлами звисав аж на груди»
|
Старий бувалий козак
|
«Був старий січовий дід Панас. Йому було 80 літ».
«Дід Панас був у походах на Крим, у Польщу, в турецьку та волоську землю, був у не одній біді, а ніколи жадна куля, ні шабля його не дряпнула».
|
Життєлюбний
|
«Хоч час було йому спочити у якомусь зимовику, він "не давався старості" і волочився з козаками»
|
Бадьорий
|
«Волочився з козаками, граючи на бандурі та розвеселяючи їх грою і співом»
|
Вправний стрілець
|
«Правда, що не годен був шаблею гаразд вимахувати, зате стріляв з рушниці так, що птиці на лету не хибив».
«А в мене піде воно швидше, - говорив біля нього дід Панас, прицілився і стрілив в найдальшого татарина».
|
Характерник
|
«Його знала вся Україна як характерника, цебто, такого, що його куля не береться»
|
Цілитель
|
«Знав лікувати рани зіллям і через те радо його приймали до гурту»
«Це пусте. Рану промивай горілкою, бо вода нечиста. Та ми побачимо, як прокинеться..».
«Засукавши по лікоть рукави, він ходив від одного раненого до другого і перев'язував рани»
|
Турботливий
|
«Дід Панас приніс два колики, застромив у землю і розвісив на них свитину, щоб заслонити голову сплячої дитини...»
|
Знає пісні, шанує традиції
|
«Дід Панас присів оподалік та й став підстроювати бандуру. Він затягнув козацьку стару думу».
«От чого він доказав своєю піснею: заспокоїв козаків, що вже починали сваритися...»
|
Розсудливий, порадник
|
«Та ось воно говориться: не скачи в воду, як не знаєш броду».
«Було б нерозумно йти так на заріз, як з цього нічого путнього не вийшло б... Вам би насамперед розвідати».
«А друге діло таке: наші коні хай спочинуть. Цілу ніч їхали, знемоглись, відпочити треба бодай до полудня».
«Гей, діти, очуняйте, - гукав дід. - Воно не жарти. Один татарин вже тут, а за хвилину може їх бути більше».
«Живий все більшу ціну має, як мертвий, не руш його!».
«Нема що говорити, а треба пристати! - каже дід Панас: - Хай буде один ватажок, бо де дві газдині, там хата неметена. Сотника Недолю я добре знаю й скажу, що славний козак...»
|
Благородний
|
«А не сором тобі пов'язаного різати?» – каже дід Панас.
|
Походження назви села: «спасівчани … по татарськім погромі … станули на тому місці на самого Спаса, то й прозвали своє село Спасівкою».
Особливості села:
• «хати з дерева та глини, вкриті соломою або очеретом … віконцями на південь»;
• «не було заможності, … кожний клав таку хатку, щоб легше перед холодом і спекою захиститися, а більш нічого»;
• «вибирали люди під свої оселі такі місця, які, на їх гадку, давали б найпевніший захист перед ворогом… недалеко води або над водою, а відтак близько лісу або очерету», тому «заложили на тому місці, бо там найшли цілий терневий гай, та й до Дніпра було недалеко, а там росли великі ліси, звідкіля можна було набирати досить дерева»;
• «першою роботою … було пробувати серед терневого гайку круті стежки та покопати ями на сховок свойого добра на випадок якогось татарського набігу», … ця праця тривала кілька років;
• «обставились густим дубовим частоколом»;
• «далі навкруги частоколу повиростало чимале терня, з чого спасівчани дуже раділи, бо це також спиняло доступ до села незгірш частоколу»;
• «лише дві прогалини були на противних кінцях, зачинені воротами»;
• «спасівчани жили тут, наче в якій фортеці, … на кожну ніч ставили чергою вартових при обох воротах, щоб їх ворог не напав зненацька»;
• «умовились із сусідніми селами, щоб …напоготівлі бочки із смолою …на випадок татарського набігу треба запалити й так остерегти інших перед небезпекою»;
• «спасівчани … були … козацького роду».
Заняття спасівчан: «орали землю, годували худобу й кохали пасіки, славні на цілу Задніпрянщину, та позаводили гарні сади».
Позасюжетні елементи – це статичні складові будови художнього твору (композиції).Розрізняють такі позасюжетні елементи:
• описи (приміщення, портрет героя, пейзаж, світ речей, уклад тощо);
• авторські відступи (авторські висловлювання);
• вставні епізоди (вставні сюжети), що не стосуються динамічності сюжету твору (закінченні дії з іншими персонажами, перенесені в іншому часі, в іншому місці).
Роль позасюжетних елементів композиції художнього твору:
• вони не впливають на розвиток подій у творі, тобто не просувають дії вперед (нічого не трапляється, герої залишаються в колишніх положеннях);
• допомагають глибше й рельєфніше відтворити реалії зображуваного.
Позасюжетні елементи повісті Андрія Чайковського «За сестрою».
Позасюжетні елементи повісті
|
Приклади
|
Описи
|
Пейзаж урбаністичний, степовий, гірський тощо
|
«Старі, зеленим мохом порослі стріхи, втоптані вулиці, стара церковця і чималий цвинтар із дерев'яними, почорнілими від старости похиленими хрестами; а далі навкруги частоколу повиростало чимале терня»
«Хати стояли рядком віконцями на південь, оточені огородами та садками. Посередині села великий майдан, де стояла невеличка дерев'яна церква, а побіч неї вбоге попівство».
«Оболоння вкрите травою…Ніде краю не видно. Обрій неба наче вижолоблена півкуля кругом вас далеко спочиває на землі. Ніде ні лісу, ні гори, лиш муравельники... Ні краю, ні берега. Це степ, український степ, із своїми високими могилами».
«Як лиш на світ Божий почало заноситись, озвалась степова звірина. Ціле степове царство прокинулось і загомоніло на свій лад».
«Настав ясний день».
«Сонце підходило вище й почало припікати. На небі не було ні хмаринки, а ті, що зрання підносилися з нічної роси, позабирав вітрець і поніс далеко».
«Навкруги царювала тишина; Здавалося, що тепер від променів сонця степова трава з собою розмовляє, бо щось увесь час в ній бриніло, як це буває в літню спеку».
«В балці в найвужчім її заглибленні росли кущі, а з-межи них випливала вода з джерела».
«Домівки великі, оточені високим муром, вкриті червоним або зеленим череп'ям. Поміж дворищами густі садки, з яких під цю пору опадало листя».
|
Уклад
|
«Поки діти були молодші, цілим господарством клопоталися Степан із жінкою. Дід Андрій пильнував пасіки, наглядав хати й дітей».
«Перед ним лежав татарський кіш. Коні лежали в траві. За ним стояли рядом козацькі вози… До возів з другого боку поприпинані були воли, що лежали в траві. А далі стояли татарські арби поміж татарами…».
«Татари порозділювали бранців після того, що вони були варті. Дівчат та малих дітей окремо, жінок та козаків теж окремо».
«На підвищенні сидів Мустафа, перед ним стояв маленький столик; на ньому запікалася велика люлька, з якої Мустафа потягав цілі клуби диму, а далі лежали різні ласощі»
|
Світ речей, реальності
|
«Спасівка … була подібна своїм зверхнім виглядом до інших осель: такі самі хати з дерева та глини, вкриті соломою або очеретом».
«Вогонь палахкотів весело, прискаючи іскорками на всі боки».
«І славний був у нього аркан: увесь шовковий, тонкий і дуже міцний».
«Був південь».
«Настала темна ніч».
«Настала ніч».
«Настала зима».
|
Портрет
|
«В одній спідниці, простоволоса, виглядала страшно. Очі набігли кров'ю з лютости й розпуки».
«Їх стіжкуваті шапки й горі вовною обернені кожухи надавали їм такого страшного вигляду, що дивлячись на них, кров замерзала в жилах».
«Семен Непорадний - так він звався - був кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замащена, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди. Миючись, засукав рукави вгору поза лікті і показав жилясті руки, закінчені п'ястуками, мов довбеньки».
«Йому було 80 літ... Мимо своєї старости він голив чисто лоб й бороду та заплітав по-молодецьки свого сивого чуба. А довгий на аршин вус двома мітлами звисав аж на груди...».
«Татарин, високий і плечистий хлоп».
«На них сиділи поганці в сторчатих шапках та вивернених кожухах, похилившись уперед. У кожного блищала в руках шабля».
«Побачив над собою високого чоловіка з люлькою в зубах. Чоловік був одягнений в подерту, замазану одежу і в татарську шапку. На ногах у нього були постоли, пов'язані мотузками. Лице чорне, пожовкле та розкуйовджена чорна борода. Не було на ньому нічого, що нагадувало б козака. Вся зброя в нього - довгий ніж за поясом».
«Вона була одягнена в гарну турецьку одежу».
«Павлусеві потекли сльози з очей».
|
Приміщення
|
«Оселя виглядала, як мале містечко. Стояли тут рядком кам'яні доми, звичайні і поверхові, були шопи на вози й коні, склади з крамом, а при однім боці стояв великий поверховий дім, де мешкав Сулейман. Той дім припирав до великого городу. Всі ті будівлі були оточені густим частоколом, а в ньому двоє воріт одні проти одних».
«Вона [світлиця] була простора й мала кілька великих вікон в одній стіні. Попід стіни йшли підвищення, вкриті килимами; цілий поміст теж був застелений килимами. Стіни були помальовані червоною, синьою та жовтою барвою квітами та лініями»
|
Авторські відступи
|
Авторські висловлювання
|
«Даремно шукав би хто його в теперішню пору. Воно пропало».
«То були страшні часи татарських набігів на Україну».
«Уявіть себе малим, дуже малим чоловіком, оттак на палець завбільшки».
«Деякі могили й називаються своїм іменням, про інші ніхто не знає, ні імени їх, ні відкіля вони взялись».
«На Січі не питали нікого, як зветься; там зараз причіпали кожному ймення, з яким не розставався вже до смерти».
«На аркан ловили козаки ворога, коней, а коли траплялося, то й дику козу, сугака».
«Коли перша трудність з арканом у тому, щоб потрапити петлею як слід, то ще більша тягнути аркан так, щоб петля засилилася, а пійманий, не мав часу розмотатися».
«Погром татарів повний».
«Битва скінчилася. На побоєвищу лежали трупи людей і коней».
«Про нього недобра слава ходила по Україні. Його знали, як потурнака, харциза, що зарізав би рідного батька. Чимало було в нього гріхів на душі. Він показував татарам дорогу в Україну, крав козацькі коні, хлопців та дівчат, де трапилося, і перепродував татарам».
«Проклін Павлусів здійснився».
«Дорога до Криму тривала дуже довго. Навантажені арби воліклись поволі, а вже кожна переправа через ріку була дуже тяжка. За той час Павлусь підучився татарської мови настільки, що розумів, коли до нього говорили, і знав дещо відповісти».
«Павлусь набрав досвіду. Він знав, як зловити в ріці рибу, як застрілити з лука птицю; а ще знав, що це харциз і як його треба стерегтися».
|
Вставні епізоди
|
Закінчена дія в минулому
|
«Спасівчани зайшли сюди з-за Дніпра, також по татарськім погромі, а що станули на тому місці на самого Спаса, то й прозвали своє село Спасівкою».
«Такий лад завів у селі старий досвідчений козак, що прийшов сюди з першими поселенцями».
|